Сатанівський цвинтар, лялька “вуду” та привіт із Китаю
(перевод на русский ниже)
З точки зору адептів магії цвинтарі та місця поховань, як терени де поєднуються світи живих і мертвих, завше займали чільне місце.
Колишнє містечко Сатанів, що на Хмельниччині уславлене старим єврейським некрополем, який є одним із найбільш художньо та історично вартісних у Європі. Найдавніші поховання тут датуються ще другою половиною ХVІ століття! Найбільш цікавими є надгробки ХVІІІ та початку ХІХ століть. Майже кожен такий пам’ятник – експонат для художнього музею. Недарма цей цвинтар ще називають «Єврейським Личаковом».

Автор досить часто його відвідує з туристами. При чому не лише з України, але й Польщі, США, Британії, Ізраїлю тощо… Крім чисельних туристів на цвинтар постійно приїздять євреї-паломники – тут поховано чимало знаних рабинів та мудреців які, як вважають хасиди, підсилюють їх молитви. Одна із найбільш шанованих могил – поховання знаного рабина XVIII століття Йосефа бен Авраама Блоха, автора книги «Гінзе Джозеф» — збірки проповідей у ​​формі повчальних притч з елементами містики. Книга була видана у Львові в 1792 році, вже після смерті її автора.

Як виявилося, на могилі Йосифа бен Авраама Блоха не тільки моляться прочани, а й… чаклують місцеві жіночки!

Сталося це десь років зо чотири тому…

Приворот з тисячолітніми коренями

Сам магічний ритуал, звісно що, ​​не став надбанням громадськості, – хто ж таке робить при свідках? Але він залишив по собі досить красномовні сліди у вигляді причепленої до огорожі могили скрученої із трави ляльки-мотанки.

Сатанів. Лялька “вуду”
Подібні трав’яні мотанки у молодших класах автор робив на уроках ручної праці. Правда, цвинтарна фігурка була виготовлена аби як. Головне аби чоловічка нагадувала. Спостерігалася ще одна важлива обставина. Якщо у дитячих трав’яних ляльок ручки і ніжки весело стирчали в різні боки, то у цієї вони були зв’язані як у бранця…

Феномен зацікавив настільки, що світлина магічного атрибуту одразу ж була розіслана цілій низці культурологів, істориків та фольклористів. У підсумку сплили досить цікаві обставини.

Як з’ясувалося, – цвинтарна лялька найймовірніше є свідоцтвом обряду любовної магії «на приворот», а корені цього обряду вимірюються тисячоліттями!

Останньому дивуватися не варто – «народна магія» досить консервативна.

Зокрема, у Луврі можна побачити майже ідентичний магічний атрибут III-IV століття нової ери, що походить аж із Єгипту. Посудину із «магічним набором» виявили археологи у похованні невідомого юнака. Як вважають історики, вона була таємно підкинута кимось із сторонніх і не належала до речей, які тоді традиційно клали у могили. Єгипетський комплект складався з глиняної фігурки жінки з устромленими в неї бронзовими голками.

Як і у сатанівської ляльки, у фігурки з Єгипту теж зв’язані руки та ноги. В обидвох випадках це зроблено аби позбавити людину, яку втілює лялька, можливості протистояти магічному впливу (джерело світлини: “Вікіпедія”).

До єгипетської фігурки додавалася свинцева пластинка з подряпаними магічними формулами. Коли її розшифрували виявилося, що це текст привороту дівчини. Голки ж були встромлені в голову, серце, піхву, а також у долоні та ступні — щоб вона ні ходити, ні робити нічого не могла, інакше як думаючи про молодого чоловіка, який затіяв магічний ритуал.

У Сатанові ми бачимо практично ідентичний обряд. Щоправда, як провідник, тут виступає шановний рабин, а не простий небіжчик. Крім того, фігурка не глиняна, а змотана з трави (швидше за все, цвинтарної). Щоправда, голки тут відсутні, але магічні формули, найімовірніше, теж присутні. При збільшенні знімка добре видно, що з руки ляльки виглядає шматочок тонкої полімерної плівки.

Можливо, папірець із магічними написами «чаклун» помістив усередину ляльки. Так само як і «біологічний матеріал» – волосся жертви магії чи обрізки нігтів.

Якщо в пізньоантичному Єгипті магічний приворот справа рук юнака, то тут, з великою ймовірністю, до магії вдалася жінка чи дівчина — сьогодні саме прекрасна стать найчастіше захоплюється різними приворотами та іншими «магічними» дурницями.

Цвинтар в Сатанові
Не варто також забувати, що до іудаїзму цей ритуал не має жодного відношення. Це класична стародавня народно-побутова магія, що знаходиться поза релігійними доктринами і етносами.

Фахівець із єврейського фольклору нині покійний Анатолій Кержнер, свого часу припустив, що трав’яну магічну ляльку виготовили не євреї- паломники, а хтось із місцевих мешканців. На його думку досі дуже поширене уявлення, що молитва «чужого» має особливу силу. Звідси й візити християн до цадиків у часи Речі Посполитої, коли до них зверталися навіть магнати та титулована шляхта.

У даному випадку йдеться про видатного представника «чужих», на могилі якого, на думку організатора, магічний ритуал має спрацювати ефективніше.

Зі свого боку зазначимо, що й євреї в рамках магічних ритуалів теж використовували «чужих», про що буде далі.

Ще з одним цікавим випадком довелося познайомитися десь за рік. Хоча це не зовсім класична магія, але випадок яскравий.

Молитва «Отче наш» і цадик

Серед шанованих могил сатанівського некрополя маємо також поховання учня фундатора хасидизму Баал-шем-Това (Бешта), автора кабалістичної книги «Тиферет Ісраель» («Пишнота/слава [народу] Ізраїлю») знаменитого цадика Ісраеля Харіфа (1695-1781). До цього поховання приїздить чимало євреїв- паломників чи не з усього світу. Про відвідини яскраво засвідчують невеличкі камінчики, які у євреїв прийнято класти замість квітів.

Християнська молитва на єврейському надгробку
Під камінчиками зазвичай цидулки з написами на івриті, у яких паломники просять рабина допомогти з вирішенням певних проблем чи просто гараздів собі та рідним.

Одного разу під камінчиком виявився не лише традиційний лист, але й невеличка картка (розміром із банківську) з християнською молитвою «Отче наш».

Лише жорстке табу на прочитання чужих листів, хай навіть до небіжчика, завадило подивитися, що просив у цадика автор цього оригінального послання.

Останній випадок, коли на цвинтарі в Сатанові віднайшлися сліди якогось магічного ритуалу, трапився зовсім нещодавно – наприкінці жовтня цього року.

Магія трьох зайців

На згаданому некрополі є кілька унікальних надгробків (всі датуються самим початком ХІХ століття), де головним елементом оздоблення маємо зображення медальйону, у якому бачимо трьох зайців, які невпинно мчать по колу. Кожний заєць має два довгих вуха. Але, придивившись бачимо – всі вони одночасно безвухі! Адже вуха кожної з тваринок належать сусідам. Це зображення здавна вважається магічним. Зображення-головоломку ще у VI столітті, придумали буддистські ченці в печерному монастирі Цяньфодун, що посеред пустелі Гобі (Китай).

Три заці із Сатанова (спеціальна обробка фотографії)
У буддистській традиції ці зайці символізують безсмертя, нескінченність і плин часу, а також традиційну в цій релігії реінкарнацію душі.

Крім того, утворений вухами трикутник вказує на триєдність Неба, Землі і Людини. Вважається, що амулети із зображенням такого медальйону приносять власнику безліч гараздів та довголіття.

У ХІІІ столітті китайські зайці потрапляють до Європи де стародавній буддистський символ отримує нове життя і стає втіленням Святої Трійці. Адже кожен зайчик – сам по собі, але одночасно – вони одне ціле.

Зображення «зліплених» спільними вухами зайців стає популярною прикрасою християнських храмів. Таких храмових зайців бачимо в Англії, Італії, Німеччини, Франції… Зайці навіть потрапляють на герб міста Хаслох (Hasloch), що у Баварії.

Від XVI століття три буддистські зайці стають ще й популярним єврейським символом. Таке зображення бачимо в оздоблені синаног, манускриптів і, дуже зрідка, – надгробків. Число три у всьому світі і в усіх народів мало і має магічне та сакральне значення. В заячому медальйоні бачимо одразу три трійки – три тварини, три вуха, три кута в утвореному вухами трикутника.

Три зайці в медальйоні прикрашають зокрема і надгробок на могилі Якова, сина Арі Лейба Блоха. 1803 р. Це один із найбільш декорованих пам’ятників сатанівського цвинтаря. Крім зайців на цій надмогильній стелі маємо грифонів, лелек із зміями у дзьобах, білочку з горішком, оленя та пишний рослинний декор.

Цей ж надгробок і один із найбільших за розмірами.

Того дня автор цих рядків проводив екскурсію Сатановом для своїх друзів істориків, які приїхали з Києва (хто би сумнівався, що то були представники ГО «Україна Інкогніта»).

Біля нагробку із зайцями лежала якась монета. Коли ж її підняли – виявилося, що це магічний амулет на якому викарбувані точнісінько такі самі зайці!

Для України – річ унікальна. Та й у Західній Європі – нечаста. Чому і як амулет опинився на цвинтарі сказати складно. Але тут варто звернутися до символіки зображення.

Магічний амулет на тлі надгробку
Традиційно заєць або кролик символізує жіночність і родючість. Потрійний заєць, зазвичай пов’язаний із жіночим началом. Не виключено, що якась жіночка, яка захоплюється езотерикою та містикою, а таких нині вистачає, тут провела якийсь обряд на народження дитини. Не виключено, що амулет був залишений на певний час, аби його «зарядити».

Холера та золотий червінець

Інша «магічна» історія пов’язана із холерою.

Для Сатанова найстрашнішою стала пошесть 1830 – 1831 років, яка забрала життя майже чотирьох сотень його мешканців.

На той час холера вважалася містичною Карою Божою з якою боролися не стільки кип’ятінням води та дотриманням гігієни (до речі, мийте руки перед їдою!), скільки молитвами та магією.

Про один такий антихолерний магічний обряд і піде мова.

Одразу зауважимо, що ця бувальщина, швидше за все, тогочасний анекдот – майже аналогічні байки ще й досі розповідають у багатьох колишніх єврейських містечках Правобережної України.

Християнський “холерний” цвинтар Сатанова (1830-1831рр). Євреїв ховали на кіркуті, бо він і так тоді був поза межами міста.
Отож, коли епідемія холери сягнула піку, очільники єврейської громади вирішили провести захисний магічний ритуал. У якості цвинтарного сторожа спеціально найняли якогось прийшлого москаля, який прижився під боком місцевої удовички.

Інородець, іновірець та ще й зайда (тобто абсолютний чужинець) мав виступити у якості обрядового привратника Світу Мертвих.

За наперед узгодженим сценарієм дядько мусив стати на заваді перед черговою похоронною процесію і не пускати її на цвинтар. Під час «сварки» з гробарями москаль-сторож мав якомога частіше повторювати ключові фрази: «годі помирати!», «досить смертей», «немає місця для холери» тощо.

Така собі класична магія слова відома ще від доісторичних часів.

У підсумку сторож мав «змилосердитися» і у обмін на срібного карбованця пропустити процесію, сказавши наостанок: «Оце останнього ховаєте. Все! Більше смертей від холери не буде, бо місця на цвинтарі не залишилося!».

Розповідають, що той обрядовий сторож все так і зробив, ба, навіть ліпше! За що організатори обряду, замість обіцяного карбованця тицьнули йому золотого червінця. «Москаль-чарівник», від такого атракціону небаченої щедрості спочатку очманів, а потім, мовляв, вигукнув: «Нічого собі! Та я за такі гроші весь Сатанів тут покладу!» Одним словом, – все зіпсував і уся магія пішла котові під хвіст.

Дмитро Полюхович

ПЕРЕВОД (Св. Соколова)
С точки зрения  адептов магии, кладбища и места захоронений как территории, где соединяется  мир мертвых и живых,  всегда занимали главное место.
Бившее местечко Сатанов на Хмельниччине славится старым еврейским некрополем,  ценнейшим в Европе художественно и исторически. Наиболее древние захоронения тут датируются еще второй половиной ХVІ века! Интересны надгробия  ХVІІІ и начала ХІХ вв. Почти каждый такой памятник – экспонат для художественного музея. Не зря это кладбище еще называют «Еврейским Лычаковом».

Кроме многочисленных туристов, на кладбище постоянно приезжают евреи-паломники – тут похоронено много известных раввинов и мудрецов, которые, как считают хасиды, усиливают их молитвы. Одна наиболее почитаемая могила – захоронение известного раввина XVIII в. Йосефа бен Авраама Блоха, автора книги «Гинзе Джозеф» — сборника проповедей в ​​форме поучительных притч с элементами мистики. Книга была издана во Львове в 1792 г., уже после смерти  ее автора.

Как оказалось, на могиле Йосифа бен Авраама Блоха не только молятся паломники, но и … магичат местные женщины!

Случилось это  где-то около 4 лет назад…

Приворот с тысячелетними корнями

Сам магический ритуал, понятное дело, ​​не стал достоянием общественности, – кто же это делает при свидетелях? Но он оставил после себя достаточно красноречивые свидетельства в виде  прицепленной к ограде могилы скрученной из травы куклы-мотанки.

Сатанов. Кукла.
Подобные травяные мотанки  автор статьи делал на уроках труда в младших классах. Правда, кладбищенская фигурка была изготовлена кое-как, главное, чтобы человека напоминала. Наблюдалось еще одно важное обстоятельство: если в детских травяных куколках ручки и ножки весело торчали в разные стороны, то у этой куклы они были связаны как у пленника.
Феномен заинтересовал настолько, что фото магического атрибута сразу же было послано множеству культурологов, историков и фольклористов. В итоге всплыли весьма интересные обстоятельства.

Как оказалось, кладбищенская кукла вероятнее всего является свидетельством обряда любовной магии «на приворот», а корни этого обряда исчисляются тысячами лет!

Последнему удивляться не стоит – «народная магия» достаточно консервативна.

Например, в Лувре можно увидеть практически идентичный магический атрибут III-IV в. новой эры, уходящий корнями в Египет. Посуду с «магическим набором» обнаружили археологи в захоронении неизвестного юноши. Как считают историки, она была тайно подкинута кем-то из посторонних и не принадлежала списку вещей, которые тогда традиционно укладывались в могилы. Египетский комплект состоял из глиняной фигурки женщины с вонзенными в нее бронзовыми иглами.

Как и у сатановской куклы, у фигурки из Египта тоже связаны руки и ноги. В обоих случаях это было сделано, чтобы лишить человека, воплощаемого куколкой, возможности противостоять магическому воздействию.

К египетской фигурке прилагалась свинцовая пластинка с выцарапанными магическими формулами. Когда их расшифровали, оказалось, что это текст приворота девушки. Иглы же были вонзены  в голову, сердце, влагалище, а также в ладони и ступни — чтобы она ни ходить, ни делать ничего не могла, иначе как думая о молодом человеке,  затеявшем магический ритуал.

В Сатанове мы видим практически идентичный обряд. Но как проводник тут выступает уважаемый раввин, а не простой покойник. Кроме того, фигурка не глиняная, а сделана из травы (кладбищенской, скорее всего). Правда, иглы тут отсутствуют, но магические формулы, скорее всего, присутствуют. При увеличении снимка хорошо видно, что из руки куклы выглядывает кусочек тонкой полимерной пленки. Вполне возможно, бумажку с магическими надписями  «колдун» поместил внутрь куколки. Так же как и «биологический материал» – волосы жертвы магии или обрезки ногтей.

Если в позднеантичном  Египте магический приворот - дело рук юноши, то тут, с большой долей вероятности, магию использовала женщина или девушка — сегодня именно прекрасный пол чаще всего увлекается разными приворотами и другими «магическими» глупостями.

Кладбище в Сатанове
Также не стоит забывать, что к иудаизму этот ритуал не имеет никакого отношения. Это классическая древняя народно-бытовая магия, находящаяся вне религиозных доктрин и этносов.

Специалист по еврейскому фольклору покойный Анатолый Кержнер в свое время предположил, что травяную магическую куколку изготовили не евреи-паломники, а кто-то из местных жителей. По его мнению, и сейчас еще довольно распространено мнение, что молитва «чужого» имеет особенную силу. Отсюда и визиты христиан к цадикам во времена Речи Посполитой, когда к ним обращались даже магнаты и титулованная шляхта.

В данном случае речь идет о выдающемся представителе «чужих», на могиле которого, по мнению организатора, магический ритуал должен сработать эффективнее.

Со своей стороны отметим, что и евреи в рамках магических ритуалов тоже использовали «чужих», о чем речь пойдет ниже.

Еще с одним интересным случаем пришлось познакомиться около года назад. Хоть это и не совсем классическая магия, но случай яркий.

Молитва «Отче наш» і цадик

Среди почитаемых могил сатановского некрополя также есть захоронение ученика основателя хасидизма Баал-шем-Това (Бешта), автора кабалистической книги «Тиферет Исраэль» («Пышность/слава [народу] Израиля») знаменитого цадика Исраэля Харифа (1695-1781). К этому захоронения приезжает немало евреев-паломников со всего мира. О посещениях ярко свидетельствуют небольшие камешки, которые у евреев принято возлагать на могилы вместо цветов.

Христианская молитва на еврейской могильной плите
Под камешками  обычно находятся записочки на иврите, в которых паломники просят раввина помочь в решении неких проблем или просто разных благостей себе и своим родным.

Однажды под камешком оказалось не только традиционное письмо, но и небольшая карточка (примерно как банковская) с христианской молитвой «Отче наш».

И только жесткое  табу на чтение чужих писем, пусть даже и покойному, не дало посмотреть, что именно просил у цадика автор этого оригинального послания.

Последний случай, когда на кладбище в Сатанове нашлись следы некоего магического ритуала, произошел совсем недавно – в конце октября этого года.

Магия трех зайцев

На упомянутом некрополе есть несколько уникальных надгробий (все датируются началом ХІХ в.), главным элементом украшения которых является изображение медальона, где мы видим непрерывно мчащихся по кругу трех зайцев. Каждый заяц  имеет два длинных уха. Но если присмотреться, то можно увидеть, что все они одновременно безухие! Ведь уши каждого из животных принадлежат соседям. Это изображение издавна считается магическим. Изображение-головоломку еще в VI в. придумали буддийские монахи в пещерном монастыре Цяньфодун, который находится посреди пустыни Гоби (Китай).

Три заяца из Сатанова
В буддийской традиции эти зайцы символизируют бессмертие, бесконечность и течение времени, а также традиционную в этой религии реинкарнацию души.

Кроме того, образованный ушами треугольник указывает на триединство Неба, Земли и Человека. Считается, что амулеты с изображением такого медальона приносят его владельцу множество благополучия и долголетия.

У ХІІІ в. китайские зайцы попадают в Европу, где древний буддийский символ получает новую жизнь и становится воплощением Святой Троицы. Ведь каждый зайчик сам по себе, но одновременно они одно целое.

Изображение «слепленных» общими ушами зайцев становится популярным украшением христианских храмов. Таких храмовых зайцев можно увидеть в Англии, Италии, Германии, Франции… Зайцы даже попадают на герб баварского города Хаслох (Hasloch).

С XVI в. три буддийских зайца становятся еще и популярным еврейским символом. Такое изображение видим в украшении синагог, манускриптов и, очень редко, – надгробий. Число три во всем мире и у всех народов имело и имеетмагическое и сакральное значение. В заячьем медальоне видим сразу три тройки – три животных, три уха, три угла в образованном ушами треугольнике.

Три зайца в медальоне украшают и надгробие на могиле Якова, сына Ари Лейба Блоха. 1803 г. Это один из наиболее декорированных памятников сатановского кладбища. Кроме зайцев, на этой надмогильной стеле можно увидеть грифонов, аистов со змеями в клювах, белочку с орешком, оленя и пышный растительный декор.

Это же надгробие и одно из наибольших по размерам.

В тот день автор этих строк проводил экскурсию по Сатанову для своих друзей-историков из Киева. Возле надгробия с зайцами лежала какая-то монета. Когда же ее подняли, оказалось, что это магический амулет, на котором  отчеканены точно такие же зайцы!

Для Украины – вещь уникальная. Да и в Западной Европе – нечастая. Почему и как амулет оказался на кладбище, сказать сложно. Но тут следует обратиться к символике изображения.

Магический амулет на фоне надгробия
Традиционно заяц или кролик символизирует женственность и плодородие. Тройной заяц обычно связан с женским началом. Не исключено, что какая-то женщина, увлекающаяся эзотерикой и мистикой, а таких сейчас достаточно, тут провела какой-то  обряд на рождение ребенка. Не исключено, что амулет был оставлен на некоторое время, для того, чтобы его «зарядить».

Холера и золотой червонец
Еще одна «магическая» история связана с холерой.

Для Сатанова самой страшной стала эпидемия 1830 – 1831 гг., забравшая жизни почти четырёх сотен его жителей.

В то время холера считалась мистической Карою Божей, с которой боролись не столько кипячением воды и соблюдением гигиены, сколько молитвами и магией.

Об одном таком антихолерном магическом обряде и пойдет речь.

Сразу обращаю внимание, что эта быличка, скорее всего, тогдашний анекдот – практически аналогичные байки и до сих пор рассказывают во многих бывших местачках Правобережной Украины.

Христианское “холерное” кладбище Сатанова (1830-1831гг.).
Евреев хоронили на киркуте, потому что он и так тогда был за пределами города.
Когда эпидемия холеры достигла своего апогея, руководители еврейской общины решили провести защитный магический ритуал. В качестве кладбищенского сторожа специально наняли какого-то пришлого москаля, прижившегося под боком местной вдовушки.

Инородец, иноверец, да еще и пришлый (то есть абсолютный чужак) должен был выступить в качестве обрядового привратника Мира Мертвых.

По заранее утвержденному сценарию этот мужик должен был препятствовать очередной похоронной процессии и не пускать ее на кладбище. Во время  «ссоры» с гробовщиками москаль-сторож должен был как можно чаще повторять ключевые фразы: «хватит умирать!», «хватит смертей», «нет места для холеры»  и т.д.

Такая себе классическая магия слова, известная еще с доисторических времен.

В итоге  сторож должен был  «смилостивиться» и в обмен на серебряный рубль пропустить процессию, сказав: «Это последнего хороните. Все! Больше смертей от холеры не будет, потому что места на кладбище не осталось!».

Рассказывают, что тот обрядовый сторож все так и сделал, и даже больше! За что организаторы обряда вместо обещанного рубля ткнули ему золотой червонец. «Москаль-волшебник» от такого аттракциона невиданной щедрости вначале очумел, а потом воскликнул: «Ничего себе! Да я за такие деньги весь Сатанов тут положу!» Одним словом, – все испортил і вся магия пошла коту под хвост.

Дмитрий Полюхович (С)