Черная Магия - заговоры, обряды, ритуалы. Магическая помощь

Объявление


18+ Форум Черная Магия несет информационно-познавательный характер в области эзотерики, оккультизма и магии и не является пропагандистским. На нашем форуме на постоянной основе действует школа деревенского колдовства, курсы по изучению различных магических техник и проводятся постоянные семинары на разную тематику.

Подписывайтесь на наш канал на Youtube и будьте в курсе новых видео от практиков форума!

Информация о пользователе

Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.



Знаменательные даты

Сообщений 1 страница 20 из 20

1

11 февраля - день Велеса. Кто как проводит этот день?

0

2

Enigma написал(а):

11 февраля - день Велеса. Кто как проводит этот день?

знать бы еще как это правильно сделать. в любом случае, поскольку Велес для меня один из самых близких и любимых богов - я вечером поставлю алтарь, что-то вкусное принесу в требы, а утром отнесу  в лес к "рабочему" дубу,  ну и славления почитаю, из тех что наизусть помню.

0

3

pupsik
В идеале поучавствовать с какой-нить общиной в обряде славления. Но где ж возможностей набраться. Я тоже думаю славление и требы, но чего то еще хочется.
pupsik А дуб ведь дерево Перуна, у Велеса - ель, сосна, орех или ясень. Мне чур Велеса из ясеня делали. Но думаю и под дуб можно, главное чтоб от души. Со мной подруги периодически беседы проводят по поводу моего вероисповедания. Сами эзотерики, верят только в карму и хоть не любят ХЭ, но иногда к нему обращаются. Недавно сказали, что стали язычество изучать, но в качестве энциклопедических знаний. Я говорю, если не верите и не уважаете веру предков, че его изучать-то, не теорема Пифагора... Наслушались они Шемшука и еще кого-то, и объясняют мне, что сейчас у языческих богов энергетика совсем не та, что раньше, что они долго находились в забвении и обиделись на людей и т.п. Я их посылаю по этому поводу к такой-то матери вместе с Шемшуком. Договорились на том, что к ХЭ буду уважительно относится, опять же объясняют тем, что ХЭ силен и может отыграться на детях, внуках. Ну, вобщем у них позиция как в песне: А я всегда за тех, кто побеждает.  :canthearyou:

0

4

Просинец (Январь):
01.01.-05.01.- Святки
19.01.- Самые холодные дни года.

Лютень (Февраль):
01.02.- Громница
04.02.-10.02.- Волчьи Святки
11.02.- Велесов День
15.02.- Перелом зимы на весну

Сухий (Март):
09.03., 25.03- Заклички
21.03.- Весеннее равноденствие
25.03.-Комоедица

Березень (Апрель):
16.04- 22.04.-Весенние Русалии
23.04- Ярила Вешний

Цветень (Май)
первая неделя- Радуница
завершение первой недели- Красная горка
09.05.-Именины Земли (Никола вешний)
26.05.-Вторые Русалии, Семик

Изок (Июнь)
22.06- День летнего Солнестояния
24.06- Купала

Червень (Июль):
01.07-07.07-травы набирают свою наибольшую силу
20.07.-день Перуна

Зярев (Август):
14.08- Медовый Спас
19.08.- Яблочный Спас
29.08- Хлебный Спас

Руень (Сентябрь):
13.09.- Бабье Лето
23.09- День Осеннего равноденствия

Листопяд (Октябрь):
04.10- проводы Лешего
14.10- перелом осени на зиму
21.10- 27.10- празднование осеннего цикла поминовения Предков
28.10- праздник в честь Великой матери, Лады или Макоши

Грудень (Ноябрь):
01.11- Сварожки
19.11- Ледостав
21.11- зима вступает в свои права

Студень (Декабрь):
06.12- Велес зимний (Никола Зимний)
ночь с 21.12 на 22.12- Корочун, самая долгая ночь года
24.12- Коляда, первый день растущего Солнца

+3

5

ценнейшая информация, большое спасибо!!

0

6

Вот полный обряд Велесова дня от общины родноверов. он на украинском, но местами с переводом

ВЕЛЕСІВ ДЕНЬ
Суть. Велес в Поконі Рода Всевишнього є Богом мудрости та багатства, опікуном свійської рогатої худоби. Він прояв Рода Всевишнього у світі Нави, цар і хранитель потойбіччя, володар Темних Богів. Велес є сонцем Іншого Світу, його проявом є розпечене ядро Землі-Матері, Сонце темної Нави. Він приносить Відаючим мудрість, Витязям – знання, Вісям (Господарям) – статки земні, а невідаючим – кари.
З прадавніх часів наприкінці лютого Слов’яни вшановували свого могутнього Бога Велеса. За астрономічним календарем Рідної Православної Віри, на цей день припадає початок місяця Зимобор – того, що «зиму поборює».
Велес – покровитель варни Відаючих, які через свого Отця отримують здатність пізнавати світ Прави, Яви та Нави. Він научитель ворожби та чарівництва, таємний і многомудрий Бог Слов’ян. Велес панує в Яві від Овсеня Великого (22 вересня) до Ярила Красного (20 березня), коли передає владу Ярилі, своєму супротивнику, але водночас і помічникові. Боротьба Велеса та Ярила означає не протистояння Богів, а їх співдію у творенні ладу на землі. В образі поєдинку Велеса з Ярилом Бог Род перероджується і постає в новому, молодому образі, це, мовби поєдинок із самим собою.
На 20 лютого припадає дві важливі календарні події. Входження Сонця в сузір’я Риб  – водного, потаємного, суперечливого знаку Кола Сварожого (Зодіаку) та початок місяця Зимобор (за зоряним календарем Предків). Взагалі, це період настання місячного нового року, який в різні роки відбувається від 21 січня до 19 лютого, а місяць – це Велесове світило.
Знак Риби входить до числа знаків так званого Перемінного хреста, тобто знаків, які відповідають змінам пори року. Велес символізує прихід в Яву сили знаку Риб та духу молодого сонця – Ярила. Тому у цей день відбувається обряд поєдинку Велеса з Ярилом, в якому Ярило перемагає, збиває одного рога зимі (діду Морозу, Велесу).
Але, замість потепління, після Велесового дня навпаки дужчають холоди, проявляється мінливий, підступний знак Риб. Тому цей місяць наші предки назвали Зимобором та лютим, бо весна починає боротись з зимою, а від того морози стають «лютими». Умовно кажучи, Велес лютує од того, що втрачає свою силу, а відтак якнайдужче проявляє свою снагу. Так само, як лютують басури напередодні Різдва Божича-Коляди. 20 березня Велесів час у річному Колі завершується, і в свою силу вступає Ярило Красний (помирає зимове, холодне сонце). Отець Велес востаннє в році сходить на землю, аби попрощатись з родом земним.
Отже, свято Велеса повинно відзначатись 20 лютого (за григоріанським календарем), його дата є природною і відповідною обертанню Кола Дажбожого та Колеса Живоявлення.
В цей день ми вшановуємо Велеса в його іпостасі хранителя худоби та статків людських. Слов’яни закликають Велеса не морозити товар, захистити корівоньок та усіляку худобу домашню від лісових хижаків – вовків, які особливо люті в цей час. Громади славлять Велеса за ті багатства, які він приніс роду на Овсеня, дякують за зиму, яку провели у статку та ситості. Вперше співаються слави закликання весни та проводів зими.
Якщо на Велесів день відлига, то морозів більше не буде. Лютневі прикмети вказують, який буде травень. А з травнем у хлібороба всі надії на майбутній урожай. Морозні сухі періоди в лютому, вказували на жарку і суху погоду травня. В кінці лютого можна спрогнозувати, яке буде літо–   сухе чи мокре. Якщо в цей день буде іній, сніг, дощ, то на свято Живи буде теж дощ, а якщо так – то і літо дощове.
Час проведення. 20 лютого.
Утвор для обряду. Для проведення Велесового дня Духовний провідник повинен мати: питний ріг, обрядовий Алатир на підставці, малу качу для узвару, бубон чи дзвоник, коровай, жертовну тацю (скриню), солом’яного «бичка» або живу корову (якщо обряд проводиться в селі), обрядову сокиру.

ХІД ОБРЯДУ ПО ЗАЧИНУ

Духовний провідник славословить:
 Молимо Велеса, отця нашого, хай потягне в небі комонь Суражіїв, хай зійде на нас сурі вішати, золоті кола вертячи. То бо сонце наше, яке освітлює домове наші, і перед його лицем блідне лице вогнищ домашніх. Цьому Богу вогнику Семарглу речемо показатися і встати на небі, і так бути до блакитного світа! ↵
 Молим Велеса, отца нашего, пусть потянет в небе комонь Суражиев, пусть взойдет на нас сурьи вешать, Золотые кола вращая. То бо солнце Наше, которое освещает домове наши, и Пред ликом его бледнеет лик огнищь Домашних. Этому Богу огоньку Семарглу речем показаться и встать на небе, и так быть к голубому миру! ↵
 Тако єсть од віку-правіку, що славимо Батька Велеса, І жертовницю йому розпалюємо багату, Яко єсть Він заступник наш і душам оберіг вічний!
Чуємо як вітер шепоче у гіллях, Се могутній Стрибог вістку несе від Велеса, і тріпочуть серця наші, знімаючи словеси мудрі, Бо се Батько научив Старотців наших Відам, і Покон розтлумачив поконоколінникам. Речемо ж воєдино до Сварги синьої: Отче Велесе, одкрий браму Ирію, хай засяє Світло Рода Всевишнього, тіла та душі наші силою Божеською Наснажуючи! Зійди до нас із Богами-Предками, аби у колі родовому стати, тако творимо велику Правду, яка нам Від Породителя, Що єсть ми єдині і Немає одного без іншого. Благослови Коровичу землі родів Слав’янських, укріпи керманичів у честі та славі, хай по совісті живе увесь рід людський, во благо своє та Землі-Матінки діючи! Хай мир і злагода запанує між племенами, Хай вісі нові постануть та в ладі з ПриРодою заживемо. І знову Дідуха до хати вносимо, Бо то він є дух Дідів наших – Бог Дід, Дуб, Сніп. Єдина є правда на небі й на землі, що немає живота без Любови та Справедливості, Що немає живота без мужа та жони, Що немає живота без духу Божеського! Тож славимо многократно Велеса нашого, Бо то він кум Роду Слов’янському, І без нього розтанемо, яко віск! Тож прибудь із нами од віку й до віку! Слава Велесу! ↵√
 Тако есть от века-правека, что славим Отца Велеса и жертвенницу ему Разжигаем богатую, яко есть Он заступник наш и душам оберег вечный! Слышим как ветер шепчет в ветвях, се могучий Стрибог весть несет от Велеса, и трепещут сердца наши, Внемлючи словесы мудрые, Ибо се Батько научил Старотцов наших Ведам И Покон растолковал Поконоколенникам. Речем же воедино к Сварге синей: Отче Велесе открой врата Ирия, пусть засияет Свет Рода Всевышнего, тела и души наши силой Божеской воодушевляя! Сойди к нам с Богами-Предками, дабы в коле родовом стать, Тако творим великую Правду, коя нам от Породителя, что есть мы едины и нет одного без Другого. Благослови Коровичу земли Родов Славянских, укрепи верховод в Чести и славе, пусть по совести живет Весь род человеческий, во благо свое и Матушки-Земли дея! Пусть мир и Согласие возобладает меж племенами, пусть веси новые восстанут и в ладу с ПриРодой заживем. И опять Дидуха в Дом вносим, ибо то он есть дух Дедов Наших – Бог Дед, Дуб, Сноп. Единая есть правда на небе и на земле, Что нет живота без Любви и Справедливости, что нет живота без Мужа и жены, что нет живота без духа Божеского! Посему славим многократно Велеса нашего, ибо то он кум роду Славянскому и без него растаем, яко воск! Посему прибудь с нами от века  к веку! Слава Велесу! ↵√
Духовний провідник бере в руки питний ріг, стає біля вогню обличчям на Схід і, підіймаючи ріг у десниці до неба, славословить:
 Вночі Велес іде по Сварзі, по молоці Небесному, іде до свого чертогу. А на Зорі вертається до воріт. Там ми ждемо Його, щоб зачати співи І славити Велеса від віку й до віку. І славимо його храмину, Яка блищить многими вогнями, І стається уся жертовницею чистою. Це Велес навчив Праотців наших Орати землю, засівати цілини І жати снопи колосисті на струджених полях, І ставити Снопа при вогнищі у хаті, І почитати Його, як Отця Божого! ↵⇑
 Ночью Велес идет по Сварге, по молоку Небесному, идет к своему чертогу.  А на Заре возвращается к воротам. Там мы Ждем его, чтобы зачать песни и славить Велеса от века к веку. И славить его Храмину, которая блестит многими Огнями, И становится вся жертвенницей чистой. Это Велес научил Праотцов наших орать землю, засевать Целины и жать снопы колосистые на стружденных полях, и ставить сноп при огнище в доме, и почитать Его, как Отца Божьего! ↵⇑

Прийми, Боже, пожертву нашу чисту – Мед-сурицю, яка єсть люба і мила тобі. Благослови нас на діла праведні, ті, що по честі та совісті діються. Хай повернеться до роду нашого мед-суриця ця, Стократ більшими благами, бо статки наші – то надбання Богів, і маємо лише те, що самі сотворимо. Пожертва прямує у Сваргу, Прийміть, Рідні Боги! √
Прими, Боже, пожертву нашу чистую – Мед-сурицу, коя дорога и мила Тебе. Благослови нас на дела Праведные, те, что по чести и совести деются. Пусть вернется к роду нашему мед-сурица эта стократ большими благами, ибо богатства наши – то достояние Богов, и имеем лишь то, что сами создадим. Пожертвование летит во Сваргу. Примите, Родные Боги! √

Проливши посолонь сурицю у жертовний вогонь, волхв віддає ріг обрядодію, який дає йому навзаєм хліб. Духовний провідник йде до вогню і стає обличчям на Схід, піднявши хіб на рівень лиця, славословить:
Хай палають вогні жертовні на капищах роду нашого, Бо єсть ми Русини Славні, Слов’яни Православні! І пожертви Богам даємо від полів страдних, Бо люба ся пожертва Богам Рідним. Прийміть, Предки, хліб наш, Пригостіться і почастуйтесь у Сварзі. Се найбільший скарб роду, і се Велес научив нас здобувати його. Прийміть, Боги, від щирости сердець наших, Пожертва прямує на зустріч Сонцю! Слава Рідним Богам! √
Пусть пылают огни жертвенные на капищах рода нашего, ибо єсть мы Русины Славные, Славяне Православные! И жертвы Богам даем от полей страдных, Ибо дорога сия пожертва Богам Родным. Примит, Предки, хлеб наш, угоститесь и почествуйтесь во Сварге. Се наибольшее богатство рода, И се Велес научил нас добывать его. Примите, Боги, от искренности сердец наших, пожертвование летит на встречу Солнцу! Слава Родным Богам! √
До жертовного вогнища виходить обрядодій, стає обличчям на Схід та урочисто промовляє:
Що й у нашого Пан-Отця золотії ворітця, а за тими ворітцями стоять стовпи золоті, а за тими стовпами стоять столи заслані, а за тими столами сидить Батько Сварог з синами, Пише листи перами, що на Небі молодик - да то Божий чоловік, що на Небі Зоря - да то Божая жона, що на Небі зірочки - да то Божі діточки! Уславимо Батька нашого - Велеса-Володара славоспівом святковим, хай пустить до нас Весну-Красну!
Что у нашего Сударя-Отца золотые ворота, а за теми воротами стоят столбы золотые, а за теми столбами стоят столы засланные, а за теми столами сидит Отец Сварог с сыновьями, пишет письма перами, что на Небе месячек - да то Божий человек, что на Небе Заря - да то Божья жена, что на Небе звездочки - да то Божьи деточки!
Прославим Отца нашего - Велеса-Володаря песней святочной, пусть пустит к нам Весну-Красную!
Громада співає:

Володар-Володар й одчиняй Ворота
Їде Пан Сирота, ще й Малеє Дитя

По Красок на Винок, Ой нащо вам Вінки
Ой на Cладки Дивки

На Мурави на Турави дощ покропив
А маленьких діточок Бог сиротив

Йди Зима до Бучина, вже ти нам надокучила.
Йди Зима до Кракова, ти там будеш однакова.
Йди Зима до Століна, ти нам уже настоїла.

До жертовного вогнища виходить інший обрядодій, стає обличчям на Схід та урочисто промовляє:
 Велесе, скотій Бог! Дай щастя господарям нашим на гладких теличок, на товстих бичків, щоб з двору йшли – грали, а з поля йшли - скакали. ↵
 Велесе, скотий Бог! Дай счастье хозяевам нашим на жирных теличек, на толстых бычков, чтобы со двора шли – играли, а с поля шли - прыгали. ↵
Обрядодій бере до рук горшечок з маслом та тричі жертвує масло у вогонь, проказуючи:
Аби корівоньки у селян-господарів наших були здоровими та молочними, жертвуєм масельце коров’яче Роду Небесному. Пожертва прямує назустріч Сонцю, прийміть, Рідні Боги!
Дабы коровушки у селян-хозяев наших были здоровыми и молочными, жертвуем масельце коровье Роду Небесному. Пожертвование летит навстречу Солнцу, примите, Родные Боги!
Після цього зачину жінка-обрядодій виходить до жертовного вогнища та урочисто проголошує:
Пора угамувати лихо коров'яче!
Пора унять лихо коровье!
Омиває руки водою й утирає їх рушником. Потім наказує чоловікам «обернутись спиною до вогню жертовного заради відведення біди великої». Вдаривши в бубна, урочисто промовляє клятву на «коров'ячу смерть»:
Від океану-моря глибокого, чи від лукомор'я зеленого Виходили двадцятеро дівиць, Йшли шляхом дорогою чималою, По крутих горах високих, до трьох старців старих. Молилися, жалілися, просили, припрошуючи двадцятеро дівиць:
«Ой, ви, старці старі! Ставте столи білодубові, стеліть килими мальовані, точіть ножі булатні, запалюйте казани кипучі. Коліть, рубайте намертво усяк живіт піднебесний». І клали велику обітницю двадцятеро дівиць. Про живіт, про смерть, про весь рід людський. У ту пору старці старі ставлять столи білодубові, Стелять килими мальовані, колять, рубають намертво Усяк живіт піднебесної. Навколо казанів кипучих стоять старці старі, Співають старці старі про живіт, Про смерть, про весь рід людський. Кладуть старці старі на живіт обітницю велику Обіцяють старці старі всьому світу животи довгі, І на тую злую смерть кладуть старці старі Прокляття велике, обіцяють старці старі Віковічне життя на весь рід людський.
От океяна-моря глубокого, или от лукоморья зеленого выходили двадцать девиц, шли путем дорогой немалой, по крутым горам высоким, к трем старцам старым. Молились, жалелись, просили, припрашивая двадцать девиц: «Ой, вы, старцы старые! Ставьте столы белодубовые, стелите ковры рисованные, точите ножи булатные, разводите котлы кипучие. Колите, рубите намертво всяк живот поднебесный». И клали великий обет двадцать девиц. О животе, о смерти, обо всем роде человеческом. В ту пору старцы старые ставят столы белодубовые, стелят ковры рисованые, колят, рубят намертво всяк живот поднебесный. Вокруг котлов кипучих стоят старцы старые, поют старцы старые о животе, о смерти, обо всем роде человеческом. Кладут старцы старые на живот обет великий, обещают старцы старые всему миру живот долгий, и на ту злую смерть кладут старцы старые проклятие великое, обещают старцы старые вековечную жизнь на весь род человеческий.
За тим здійснюється обряд оборювання солом’яного «бичка», який стоїть в західній частині капища. Це священнодійство проводиться для відгону «коров'ячої смерті». Перед тим, як взяти до рук сокиру і оборати посолонь солом’яного «бичка», жінка-обрядодій промовляє:
Смерть, ти коров'яча смерть! Виходь з наших сіл, із закутків, з дворів. В наших селах ходить Ярило Красний, із списом, зі свічкою, з гарячою золою. Ми тебе вогнем спалимо, коцюбою загребемо, Помелом заметемо і попелом присипимо!Не ходи в наші села: чур наших корів,Чур наших теличок: рудих, лисих, з дійками білими, з вим’ям білим, криворогих, однорогих.

Смерть, ты коровья смерть! Выходи из наших сел, из закоулков, из дворов. В наших селах ходит Ярило Красный, с копьем, со свечой, с горячей золой. Мы тебя огнем сожжем, кочергой загребем, помелом заметем и пеплом присыпим! Не ходи в наши села: Чур наших коров, Чур наших теличек: рыжих, лысых, с дойками белыми, С выменем белым, криворогих и однорогих.
Обрядодійка каже чоловікам, аби вони повернулись обличчями до вівтаря, виводить в центр вісім жінок, в чотирьох з яких в руках буханці хліба. Поставивши їх по сторонах світу навколо солом’яного «бичка» (корови) пояснює, що зараз необхідно кожній парі перекинути хліб тричі з рук в руки через «бичка». Перекидати слід почергово, спочатку перша пара – зі сходу на захід, потім друга – з південного сходу на північний захід, потім третя – з півдня на північ, потім четверта, з південного заходу на північний схід. Наступне коло пари перекидають хліб назад в тій же послідовності, але тепер уже з заходу на схід, і так далі: перша пара, потім друга, третя та четверта. Третє коло проходить точно так само, як перше. Таким чином, малюється обрежний хрест-алатир, 12 раз перекидаючи обрядовий хліб через «бичка». Цим священнодійством, животина захищається на весь рік, на 12 місяців. Жінки та обрядодійка повертаються назад в коло рідновірів.
До вогнища виходить Духовний провідник та промовляє:
Знає Батько Велес, що не довго лишилось царювати йому у Яві Світлій, до Ярилового дня. Тож сердиться Дідо і зове супротивника свого Ярила на бій праведний. Хай же буде герць їхній по тому, як Родом-Породителем укладено в Поконі нашому!
Знает Отец Велес, что не долго осталось царствовать ему в Яви Светлой, к Яриловому дню. Поэтому сердится Дидо и зовет супротивника своего, Ярила, на бой праведный. Пусть же будет бой их так, как Родом-Породителем уложено в Поконе нашем!
На середину капища виходять ряжені, і відбувається символічний поєдинок Велеса та Ярила, який має закінчитись перемогою Ярила, що «збиває рога зимі». Громада підтримує поєдинок вигуками та підбадьоренням ряжених. Після поєдинку Волхв оголошує:
Боже збив ріг зимі!
Боже сбил рог зиме!
Духовний провідник бере малу лодію для узвару, підходить до вогнища і урочисто славословить:
Вогнем святим небесним, Вогнем святим Божеським освячую сурицю родову!
Хай принесе родовичам мудрість, багатство та здоров’я, хай принесе роду нашому процвітання та діток многих, хай роди Слав’янські живуть в мирі та злагоді! Тако було, тако єси, тако буде! Од нині і повсякчас, од Коляди й до Коляди! Слава Рідним Богам! √
Огнем святым небесным, Огнем святым Божеским освящаю сурицу родовую! Пусть принесет родовичам мудрость, богатство да здоровье, пусть принесет роду нашему Процветания и деток многих, пусть роды Славянские живут в мире и согласии! Тако было, тако еси, такой будет! От ныне и навсегда, от Коляды и до Коляды! Слава Родным Богам! √
Обрядодій подає Духовному провіднику лучину з вогнища, і він, накладаючи перуницю на лодію, освячує напій. Після того причащається і віддає напій обрядоію. Обрядодій дає лодію громаді, і кожен рідновір, передаючи її посолонь, може проказати славослів’я Велесу та причаститись мед-сурою.
Коли лодія проходить усе коло, обрядоій та обрядодійка підносять святковий коровай до жертовного вогнища із західної сторони. Духовний провідник бере лучину та окурює коровай, примовляючи:
Се бо перед нами земля наша і ту Захищаємо, як і Отці наші. І се повінчаємо Небо і Землю, і справимо Весілля їм, де чоловік є Сварог і Навпроти нього – жона його, Лада.
Хай благословлять вони калач цей, бо він є колом єдности Роду Небесного Та земного! Причастимось і ми до того, щоб тіло і дух наші в Праві утвердити! Слава Праві! √ ⇑
Се бо пред нами земля наша и ту Защищаем, как и Отцы наши. И се обвенчаем Небо и Землю, и справим свадьбу им, где мужем есть Сварог и напротив него – жена его, Лада. Пусть благословят они калач этот, ибо он является кругом единства Рода Небесного и земного! Причастимся и мы к нему, дабы тело и дух наши в Прави утвердить! Слава Прави! √ ⇑
Духовний провідник відламує краєць короваю, промовляючи: «На здоров’я волів наших», та кладе на малий жертовник перед кумиром. Після цього обрядодії несуть коровай посолонь, аби кожен рідновір міг вкраяти собі шмат святого хліба.
Духовний провідник запрошує усіх рідновірів скласти особисту пожертву до вогнища та жертовної таці. У вогнонь можна жертвувати мідяні гроші, зерно чи власноруч виготовлену пожертву. Рідновіри підходять до вогнища з пошаною, пускаючи вперед жінок та старших, аби вони мали змогу першими скласти особисту пожертву. Жертовна скриня знаходиться під кумиром на малому вівтарі, і кожен з рідновірів може скласти пожертву на Родове Вогнище.
Коли рідновіри відновлюють коло, Волхв промовляє:
Прийшов Велесів день, прийшли й Велесові морози! Хоча Ярило нині збив рога зимі, та морози дужчатимуть, бо Велес не хоче втрачати владу над Явою. Бережіть себе, дітей та оселі свої від холодів лютих. Загартовуйте тіло, аби дух не хворів. Славно почестили ми Батька нашого, тож сідаймо до святої братчини, аби самим причаститись та Богів пригостити! Слава Рідним Богам!√
Пришел Велесов день, пришли и Велесовы морозы! Хотя Ярило ныне сбил рог зиме, но морозы усилятся, ибо Велес не хочет терять власть над Явью. Берегите себя, детей и жилища свои от холодов лютых. Закаляйте тело, дабы дух не болел. Славно почестили мы Отца нашего, посему садимся к святой братчине, дабы самим причаститься и Богов угостить! Слава Родным Богам! √
Обряд завершено.

0

7

непонятные значки в начале некоторых предложений означают, что в этом месте нужно принять позу взывающего- поднять руки вверх. Но думаю, сейчас актуальнее обряд весеннего солнцестояния 22 марта:

СОРОЧИНИ (ЖАЙВОРОНКИ)

Суть. Число дев’ять є священним числом Ока-Рода, Олатиря. Вісім пелюсток та  дев’ята точка по середині відображають єдність Всесвіття, шляху Колороду людської душі, відичного Колодару Слав’ян. На дев’ятий день душа покидає світ Яви, по смерти тіла, на дев’ятий день має відбутись ім’янаречення немовляти, бо в цей день душа пориває з Навою. Власне тому 9 березня, на дев’ятий день весни, православні рідновіри вітають вісників зі Світу Предків, Ирію – жайворонків та птахів взагалі.
Душі з Ирію в світ Яви приводить жінка, мати. Тому, в цей день відбувається шанування Рожаниць роду земного, себто наших матерів. Мами випікають по сорок "жайворонків" (бубликів) і віддають дітям, щоб вони, ходячи вулицями, закликали птахів з вирію. Освячення пташок з тіста або бубликів. Діти можуть пригощати цими «жайворонками» бабусь, сестер, тіток на знак пошани до матері та жінки. Дітей навчають, що побачивши в цей день журавля, треба зустріти його вигуком: «Веселик, веселик!», аби не журитися, бути радісним весь рік.
Назва свята Сорочини походить від народної прикмети про те, що в ці дні сорок видів птахів повертаються з Ирію, а сорока починає вити гніздо з сорока паличок. Так само, не слід забувати, що саме сорок похолодань може бути від Сорочин до Весняних Дідів. Жайворонки, що повертаються з Ирію, несуть з собою Весну-Красну, з птахами повертається у Яву Богиня Леля. Тому її припрошують славленнями на свято Жайворонків.
Час проведення. Дев’ятий день весни.
Утвор для обряду. Для проведення свята Духовний провідник повинен мати: ріг для узвару, обрядовий Алатир на підставці, бубен чи дзвоник, жертовний хліб, жертовну солом’яну птицю.
Кожен вогнищанин та рідновір повинен мати зерно на пожертву.

ХІД ОБРЯДУ ПО ЗАЧИНУ

Обрядодійка виходить до вівтаря та гучно промовляє:

 Благослови мати, Ой Лада мати, Весну закликати! Весну закликати, Зиму проводжати! Зимонька в візочку, Літечко в човничку! Ой ти соловейку, ти ранній пташечку, ой чого так рано із Ир’ячка вийшов? Не сам же я вийшов, Дажбог мене вислав,Дажбог мене вислав і ключики видав: З правої рученьки літо відмикати, з лівої рученьки зиму замикати, а ще по горах сніги лежали, а по дорогах криги стояли. Я тії сніги ніжками потопчу, я тії криги крильцями поб’ю, і кубелечко я собі зів’ю, і в кубелечку діток наведу. ↵

 Благослови мати, Ой Лада мати, Весну закоикати! Весну закликати, Зиму провожати! Зимушка в возочке, Лето в челночке! Ой ты соловушка, ты ранняя птичка, Ой чего так рано из Ирьюшки вышел? Не сам же я вышел, Дажбог меня выслал, Дажбог меня выслал и ключики выдал: с правой рученьки лето отпирать, с левой рученьки зиму запирать. А еще по горам снега лежали, а по дорогам льды стояли. Я те снега ножками истопчу, я те льды крылышками побью, и гнездышко я себе совью, и в гнездышке деток наведу. ↵

Духовний провідник виходить до вівтаря та славословить:

 Хай слава лунає Богині Лелі, Вона бо є сердець наших радість великая! Бачимо лик Діви небесної у Сварзі Синій, Лине любов її до Онуків Дажбожих, наповнюючи душі наші життям! Бо відаємо споконвіку, що немає живота без любови, що вона є джерелом щастя одвічного і натхнення у подвигах наших. Кличемо тя, Богине Леле, аби засяяли душі Слов’ян даром твоїм, - великим коханням! Хай кожна душа пару свою знайде І зо щастям в усі дні перебуває! Ми ж славитимемо тебе повсякчас, Яко єсть ти Всесвітла Рожаниця Роду Слав’янському! Слава Лелі! ↵√

 Пусть слава раздается, Богини Леле, Она бо есть сердец наших радость великая! Видим лик Девы небесной во Сварге Синей, Несется любовь ее к Внукам Дажбожьим, Наполняя души наши жизнью! Ибо ведаем испокон веков, что нет живота без Любови, что она есть источник счастья извечного и вдохновение в подвигах наших. Зовем тя, Богине Леле, дабы засияли души Славян даром твоим, - Великой любовью! Пусть каждая душа пару свою найдет и со счастьем во все дни прибывает! Мы же будем славить тебя во все дни, яко есть ты Всесветлая Рожаница роду Славянскому!
Слава Леле! ↵√

Співається весняна пісня:

Ой Весна-Весна, Днем Красна,
Що ж Ти, Весно, принесла

Принесла я Вам Літечко,
Ще й Рожевую Квіточку.
Хай вродиться Житечко,
Ще й Озимая Пшениця
І Усякая Пашниця.

Ой Весна, Весна, Днем Красна,
Що ж Ти, Весно, принесла

Коробочку з Веретенцями,
А Скринечку з Червінцями.
Старим Дідам по Кийочку,
Старим Бабам по Серпочку,
Малим Дітям по Яблучку,
А Дівчатам по Віночку,
А Хлопчатам по Батожку.

Ой Весна, Весна, Днем Красна,
Що ж Ти, Весно, принесла

Принесла я Вам Літечко,
Ще й Запашненьке Зіллячко.
А Вам Дівчата по Вінку
З Хрещатого Барвінку.
А Вам Парубки по Кийку
Гоніте Товар на Гірку.
А Вам Бабусі по Ціпку
Попід Хатами ходити
Малих Діточок глядіти.

Ой Весна, Весна, Днем Красна
Що ж Ти, Весно, принесла

Принесла я Вам Літечко
Ще й Запашненьке Зіллячко,
Ще й Зеленую Травицю
І Холодную Водицю.
Принесла я Вам Ягнятко,
Ще й Маленькеє Телятко.

Уславивши Весну співом, здійснюється священнодійство єднання Прави, Яви та Нави. Готується солом’яний птах, прикрашений різнокольоровими стрічками. Цього птаха потрібно прикріпити до жердини, вище зросту людини.
Духовний провідник бере обрядову качу, наповнену чистою водою, та освячує її лучиною із жертовного вогню. Тричі накладається перуниця та занурюється в воду зі словами:
Хай святиться жива водиця!
Пусть святится живая водица!
По тому Духовний провідник вирушає посолонь навколо вівтаря, благословляючи громаду та окроплюючи освяченою водою. При цьому промовляється:
Дано-дівиця, святая водиця! Течеш ти ріками бистрими, сповняєш моря глибокі й океани далекі, благослови силою своєю життєдайною Онуків Дажбожих! Ось стоять вони перед лицем Предків Рідних, серця їхні чисті і сповнені любов'ю, благослови й одари їх силою Божською!
Дана-девица, святая водица! Течешь ты реками быстрыми, наполняешь моря глубокие и океаны далекие, благослови силой свей животворной Внуков Дажбожьих! Вот стоят они пред лицом Предков Родных, сердца их чистые и наполненые любовью, благослови и одари их силой Божеской!
Завершивши освячення, Духовний провідник просить двох обрядодіїв зняти з жердини солом’яного птаха та підійти до вівтаря, аби крізь священний вогонь відправити птаха у Сваргу Синю. Духовний провідник славословить:
 Ось образ птаха у вогонь кладемо, хай буде він вісником Предкам, що прийшла весна в роди наші! Ми ж кличемо Рарога-Сокола, аби зійшов зі Сварги Синьої та осяяв світлом своїм родовичів граду нашого. Сила твоя велично незбагненна, В тобі світло Прави, Яви та Нави суще, Бо ти є всеперемагаючий Дух Віри Слав’янської! Бачимо як в сяянні твоєму громада більшає, пристають до нас люди праведні і чесні, багаті та мудрі, сильні та хоробрі! Бачу як тягнеться люд Руський до Вогнища Родового, Богів славить на Капищах Родових! Бачимо коло вельми велике, Що руки до Сварги здійняли, Богів Прави славлячи! І як бачимо так і є, од нині і назавжди, Од віку й до віку! Слава Рарогу! ↵√
 Вот образ птицы в огонь кладем, пусть будет он вестником Предкам, что пришла весна в роды наши! Мы же зовем Рарога-Сокола, дабы сошел со Сварги Синей да осенил светом своим родовичей града нашего. Сила твоя величественно непостижима, в тебе свет Прави, Яви и Нави сущий, ибо ты есть победоносный Дух Веры Славянской! Видим как в сиянии твоем община возростает, приходят к нам люди праведные и честные, богатые и мудрые, сильные и храбрые! Вижу как тянется люд Руський к Огнищу Родовому, Богов славит на Капищах Родовых! Видим коло великое, руки ко Сварге вознесшие, Богов Прави славя! И как видим так и есть, от ныне и навсегда, от века к веку!  Слава Рарогу! ↵√
Птаха покладається у вогонь. Духовний провідник бере малу качу для узвару, підходить до вогнища і урочисто славословить:
Вогнем святим небесним, Вогнем святим Божеським освячую сурицю родову!
Хай принесе родовичам мудрість, багатство та здоров’я, хай принесе роду нашому процвітання та діток многих, хай роди Слав’янські живуть в мирі та злагоді! Тако було, тако єси, тако буде! Од нині і повсякчас, од Коляди й до Коляди! Слава Рідним Богам! √
Огнем святым небесным, Огнем святым Божеским освящаю сурицу родовую!
Пусть принесет родовичам мудрость, богатство и здоровье, пусть принесет роду нашему Процветания и деток многих, пусть роды Славянские живут в мире да согласии! Тако было, тако еси, тако будет! От ныне и навсегда, от Коляды и до Коляды! Слава Родным Богам! √
Обрядодій подає Духовному провіднику лучину з вогнища, і він, накладаючи перуницю на лодію, освячує напій. Після того причащається і віддає напій обрядоію. Обрядодій дає качу громаді, і кожен рідновір, передаючи її посолонь, може проказати славослів’я Велесу та причаститись мед-сурою.
Коли кача проходить усе коло, обрядоій та обрядодійка підносять святковий коровай до жертовного вогнища із західної сторони. Духовний провідник бере лучину та окурює жертовні пряники, примовляючи:
Се бо перед нами земля наша і ту Захищаємо, як і Отці наші.  І се повінчаємо Небо і Землю, і справимо Весілля їм, де чоловік є Сварог і Навпроти нього – жона його, Лада.
Хай благословлять вони калач цей, бо він є колом єдности Роду Небесного та Земного! Причастимось і ми до того, Аби тіло і дух наші в Праві утвердити! Слава Праві! √ ⇑
Се бо пред нами земля наша и ту Защищаем, как и Отцы наши. И се обвенчаем Небо и Землю, и справим свадьбу им, где мужем есть Сварог и подле напротив – жена его, Лада. Пусть благословят они калач этот, ибо он является колом единства Рода Небесного и Земного! Причастимся и мы к нему, дабы тело и дух наши в Прави утвердить! Слава Прави! √ ⇑
Духовний провідник бере один пряник, промовляючи: «На здоров’я родів наших», та кладе на малий жертовник перед кумиром. Після цього обрядодії несуть пряники посолонь, аби кожен рідновір міг пригоститись.
Духовний провідник запрошує усіх рідновірів скласти особисту пожертву до вогнища та жертовної таці. У вогонь можна жертвувати мідяні гроші, зерно чи власноруч виготовлену пожертву. Рідновіри підходять до вогнища з пошаною, пускаючи вперед жінок та старших, аби вони мали змогу першими скласти особисту пожертву. Жертовна скриня знаходиться під кумиром на малому вівтарі, і кожен з рідновірів може скласти пожертву на Родове Вогнище. Громада одаровує один-одного печеними пряниками-«жайворонками».

Обряд завершено.

0

8

Ещё 22 апреля- день Лели)

0

9

30 апреля -Вальпургиева ночь,  Родоница, Шабаш
 
Вальпургиева ночь - это наиболее значительный из языческих праздников, посвященный плодородию.

Вальпургиева ночь представляет собой то же самое, что и Бельтей, или Майский Канун, и отмечается ночью 30 апреля в ознаменование расцветающей весны. Название Вальпургиевой ночи связано с именем святой Вальпурги, Уимбурнской монахини (Англия), приехавшей в Германию в 748 году с целью основания монастыря. Она умерла 25 февраля 777 года в Хайденхайме. Она пользовалась чрезвычайной популярностью, и ее очень скоро начали почитать как святую. В римском списке святых ее день - 1 мая.

В средние века существовало поверье, что Вальпургиева ночь является ночью пиршества ведьм во всей Германии и Скандинавии.

Сейчас в ночь с 30 апреля на 1 мая отмечают Вальпургиеву ночь по всей Центральной и Северной Европе - это праздник встречи весны, когда зажигаются огромные костры, чтобы отвадить ведьм, слетающихся в эту ночь на шабаш.

Программа праздника не меняется уже более 100 лет: старинные игры, вроде наших горелок, выступления студенческих хоров и традиционные костры в канун Вальпургиевой ночи.

Во многих европейских странах с заходом солнца мальчишки начинают кричать и взрывать петарды. Потому что лучшее средство от духов - шум.

В Скандинавии жгут костры, чтобы привлечь весну, отпугнуть духов и избавиться от накопившегося за зиму мусора. И едят гравлакс - свежего лосося, маринованного в соли, сахаре и укропе.

В Чехии в канун Вальпургиевой ночи насыпают на порог песок или траву, чтобы ведьмы не могли войти в дом, пока не пересчитают все песчинки или травинки.

В Баварии шутники мажут дверные ручки зубной пастой, переносят двери в другое место и вытаскивают из ботинок шнурки. Вальпургиева ночь у них - совсем как наш канун Ивана Купала.

Финны считают, что в полночь последнего дня апреля нет ни одной вершины холма, где не сидели бы ведьмы с ведьмаками.

Описание Славянских Праздников

Тридцатого апреля заканчиваются последние весенние холода. С заходом солнца открывают зачин.

В этот день поминают предков, призывают их посетить землю: “Летите, милые деды...”. Ходят на могилы, принося поминальные дары: блины, овсяный кисель, пшённую кашу, крашенные яйца-писанки. После зачина начинается тризна: воины на горе “боряхуся по мертвецы”, показывая своё боевое искусство. С высокой горы катают крашенные яйца, соревнуясь. Побеждает тот, чьё яйцо укатится дальше, не разбившись. К полуночи, на той же горе раскладывают дрова для большого костра.

Заполночь начинается праздник - Живин день. Женщины, взяв метлы, совершают обрядовую пляску вокруг костра, очищая место от нечисти. Прославляют Живу, богиню жизни, которая оживляет природу, посылая на Землю весну. Все прыгают через Огонь, очищаясь от наваждений (Навий) после долгой зимы. На той же высокой горе затевают весёлые игрища и хороводы вокруг костра. Играют сказку, повествующую о путешествии в мир Навий и возвращении в Явь.

С наступлением утра угощаются печеньем в виде жаворонков, отпускают живых птиц из клеток на волю, призывая весну.

Описание Оккультных Праздников

Шабаш ведьм (ведовские сборища или сеймы, Hexensabbat) - торжественное ночное собрание ведьм и других лиц, занимающихся Искусством для обмена опытом и просто культурного отдыха. К сожалению, магической основы под этой даты не подразумевается практически никакой. Однако в силу того что очень многие до сих пор уверены что это некий особый День - Вальпургиеву ночь используют в качестве одного из привязанных к календарю отправных пунктов-меток для сложных ритуалов требующих большое время реализации.

Легенды о шабашах ведьм в общих чертах почти тождественны в славянском и западноевропейском фольклоре, и вера в реальность этих явлений разделялась, да разделяется отчасти и теперь, не только массой населения, но и некоторыми представителями церкви, в особенности католической, которая само отрицание реальности подобных явлений считала грехом.

Анимистические представления о явлениях природы (в частности - анимизирование явлений грозы в виде пиршеств, плясок, оргий зооморфных божеств), показанные нам через призму восприятия таковых средневековыми святошами и фанатиками дали нам описание этого дня как Дня оргий и разврата и прочая греховное поклонение дьяволу и мелким бесам, однако вспоминая о том, что любого начинающего мага влекут к себе на путь как минимум два слова - Знание и Власть, вряд ли мы можем считать что какой-либо истинный маг облизывает задницу идолу в какой-бы то ни было день года. Представление христиан о волшебстве двойственно - оно и трогательно-наивное и шокирующе-оскорбительное, все мы не раз наверняка отплевывались в душе взирая на многочисленные труды "кудесников" включающие отбивание лба в поклонах христу или поедание черных кошек или то самое полизание зада идола (простите), до сих пор с содроганием вспоминаю заклятие на невидимость с участием черной кошки, учитывая что как правило маги довольно-таки неплохо понимают кошек (так уж повелось) это смотрится как подлинное изуверство.

Итак, вернемся - воспоминания о языческих празднествах, сопровождавшихся плясками, ряженьем в шкуры божеств, гульбой и эксцессами фаллического культа - празднествах, из которых многие соблюдаются и до сих пор, - вера в чародейство, волхвов, кудесников, ведунов и ведьм, в частности вера в особое призвание женщин в деле волшебства - с одной стороны, послехристианское перечисление всех старых языческих богов в слуги дьявола, возведенная в догмат легенда о договоре с дьяволом, борьба католической церкви с дуалистическими сектами, создавшая поверья о синагогах поклонников дьявола, психические эпидемии одержимости - с другой: вот источники веры в те явления, которые можно объединить общим названием "шабаш ведьм". Сообразно этому двойственному источнику сложился, с одной стороны, цикл легенд чисто народных, с другой - церковных.

Во всех мифологиях маги (чародеи, волшебники. ведуны, ведьмы, шаманы и т. д.), властвующие могущественными духами, особенно отличались волшебной властью над стихийными явлениями атмосферы. Поэтому самые ранние представления о ведовских сборищах указывают на ночные полеты ведьм по воздуху для вызывания гроз и ливней, для скрадывания солнца, луны, звезд и т. п. Такие ночные поезда рисует нам “Эдда”, где ведьмы называются queldridha (Abendreiterin - ночные всадницы).

В славянском фольклоре ведьмы, летая ночью по воздуху, блестят яркими огоньками, напоминающими зависшую в воздухе капельку света, примерно сантиметр - полтора в диаметре. Такими быстролетными поездами носились по поднебесью и старые боги-покровители чародейства, Один со своим неистовым воинством и Фрейя. Подобно старым богам, Тору, разъезжавшему на козлах, Фрее - на борове, Гиндле - на волке и т. д., ведьмы совершают свои полеты на излюбленных животных мифологии - на волках, взнузданных и погоняемых змеями, на кошках, козлах, медведях, свиньях (русская баба-яга), на оленях и т. п.

Позднее ведьмы довольствуются в своих полетах метлами, кочергами, ухватами, лопатами, граблями и просто палками, по мере надобности то ударяя по тучам и производя дождь, то начисто выметая небо от затемняющих его туч. Русские ведьмы и баба-яга носятся по воздуху в железной ступе (котле - туче), погоняя пестом или клюкой и заметая след помелом, причем земля стонет, ветры воют, а духи нечистые издают дикие вопли.

Перед полетом ведьмы мажут себя волшебными мазями, брызгают водой, вскипяченной вместе с пеплом купальского костра (русская мифология), творят заговоры и т. д. Иногда ведьмы совершенно теряют земной облик, рисуясь, подобно облачным девам, прядущими при лунном свете свою небесную пряжу (туманы), белящими холсты или моющими свое белье, развешивающими его для сушки на белых облаках.

Типичные описания шабашей ведьм появляются только после введения христианства, когда старые боги сливаются с дьяволом, ищущим себе поклонников, и языческие празднества с их обрядами преследуются церковью, как служение дьяволу. Шабашные Горы, излюбленные места языческих жертвоприношений и обиталища богов, становятся обычными пунктами для Шабаша ведьм (Лысая гора у Киева, где некогда стояли главные кумиры славян, Бабьи горы y чехов и словенцев, гора Шатрия у литовцев, Блоксберг, Шварцвальд и др. у германцев и т. д.).

+1

10

30 апреля многие будут отдыхать за чертой города. Днем надо помянуть предков, а ночью костер где-нибудь у реки разведу (с мужем, одной жутковато, только он христианин, что печально...). Может обряд какой-то у костра посоветуете. П.с. Огонь- моя стихия, стараюсь у открытого огня энергией зарядиться.

0

11

Enigma написал(а):

Может обряд какой-то у костра посоветуете.

Белтан хорош для любовной магии и колдовства на исполнение желаний.

0

12

Когда у нас Макошина пятница в этом году? 26-го октября?
28 октября 2012 попадает на воскресенье, день Макоши никак не может быть воскресеньем.
Подготовиться же надо заранее :flag:

0

13

ага, и Самхейн на носу...

0

14

Lu,только прочитала что в этом году Макошина пятница на 26 октября.Правильно же в Макошин день-пятницу отметить?

+1

15

Подскажите пожалуйста, у нас весеннее равноденствие в этом году 20го или 21го марта?

0

16

20 марта в 11:02 (UTC-0)

0

17

Хочу провести обряд, который выполняется на равноденствие на рассвете. Когда проводить, 20го или 21го?

0

18

Уважаемые форумчане, подскажите какие обряды можно провести на осеннее равноденствие? Будут ли обладать особой силой чистки?
Для справки в 2013 году-22 сентября в 23.44 Мск

Заранее благодарю за ответы :flirt:

0

19

а когда у нас Макошь 2014, 28 октября во вторник или последняя пятница октября 31 окт? :blush:

0

20

Lu
я всегда считаю днем Макоши 28 октября, вне зависимости от дня недели

+1